РАДЯНСЬКІ ЛИСТІВКИ ТА ПЛАКАТИ ЧАСІВ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ:
АНАЛІЗ ТЕМ, МОВИ, ОБРАЗІВ
Важливим чинником німецько-радянської війни 1939-1945 рр. стала ідеологічна пропаганда. Зусилля наддержав спрямовувалися на створення потужного дієвого засобу впливу як на власних громадян, так і на мешканців захоплених територій. Радянська політична система, реалізовуючи масштабні соціальні проекти, сформувала потужну ідеологічну зброю у вигляді візуальних засобів агітації та пропаганди, серед яких важлива роль належала плакату. «Всякий, хто зриває цей плакат або заклеює його афішею, здійснює контрреволюційну справу» - така формула містила в собі чітке вираження сенсу існування плакату в системі потужного пропагандистського апарату.
Мета роботи: висвітлити зображення ворога у радянському плакаті, проаналізувати становлення образу ворога, простежити зміни ідеологічного навантаження плакатної продукції упродовж німецько-радянської війни.





Означена проблематика частково розглядалася у працях М. Михайлюк,
Д. Титаренка, Д. Шалигіної, В. Шайкана. Однак серед історіографічних напрацювань не було здійснено комплексного дослідження образу ворога у радянському плакаті.

Для висвітлення обраної тематики до історичного обігу були залучені інтернет джерела, архівні матеріали, матеріали з приватних колекцій, альбоми.
Існує багато визначень поняття «образ ворога». Так, російський історик А.Фатєєв під «образом ворога» розуміє ідеологічне вираження суспільного антагонізму, динамічний символ ворожих громадянину і державі сил, інструмент політики правлячої еліти. О. Сенявська запропонувала, на нашу думку, більш обгурнтоване визначення «Під образом ворога ми розуміємо уявлення, що виникають у соціального (масового або індивідуального) суб'єкта про іншого суб'єкта, який сприймається як такий, що несе загрозу його інтересам, цінностям та власне соціальному і фізичному існуванню. Зазначені уявлення формуються на сукупній основі соціально-історичного й індивідуального досвіду, стереотипів та інформаційно-пропагандистського впливу. Образ ворога., як правило, має символічний вираз і динамічний характер.
Для розуміння появи образу ворога у радянському плакаті періоду Другої світової війни необхідно здійснити історичний екскурс. Так, про антинімецьке наповнення плакатної продукції в дореволюційній Росії не могло бути й мови, адже Німеччина довгий час служила для Росії позитивним культурним орієнтиром, німецька культура та мова мали велике значення для дореволюційної інтелігенції. Однак ситуація змінилася у період Першої світової війни. За відсутності інших дієвих впливів на суспільну свідомість активізувалося використання пропагандистського плакату, головним образом якого поставав німецький солдат. У той час використовувався такий жанр образотворчого мистецтва як російський лубок. Виконані у такому стилі роботи Малевича, Лисицького, Шагала, Маяковського налаштовували глядача на сприйняття противника у сатиричному ракурсі. Однак особливістю тогочасної плакатної продукції було те, що вона не створювала уявлення про ворога як об'єкта фанатичної ненависті, а його зображення швидше викликали посмішки, ніж жах і страх, німецькі солдати, і перш за все кайзер Вільгельм II подавалися у карикатурному вигляді.
Російська образотворча традиція, що ґрунтувалася на перебільшенні іронічних і карикатурних ознак, суттєво вплинула на формування раннього радянського плакату. Незабаром після Жовтневої революції, під дією об'єктивних політичних та ідеологічних факторів у радянському плакаті сформувався новий образ ворога. Він був повністю спрямований проти капіталізму, проти інтервенції з боку Антанти. Плакати періоду Громадянської війни мали на меті викликати почуття ненависті до противника, підняти бойовий дух Червоної армії. При цьому до уваги брався тільки ідеологічний принцип, але аж ніяк не національний чи расовий. Образу ворога протистояв позитивний образ російського, а пізніше радянського солдата.
Тогочасні агітація і пропаганда повинні були створювати просту, наочну, знакову символіку, викликати ненависть і відразу до «капіталістичної експлуатації» - в цьому полягало головне завдання радянського агітпропу. З 1930-х років ця тематика. більшою мірою змістилася в зовнішньополітичну сферу, в якій починаючи з кінця 1920-х переважала класова теорія «двох таборів», що ділила світ на ворожий «агресивний табір капіталізму» і мирний, вільний від експлуатації табір - СРСР. У цьому біполярному світогляді з'явився новий образ ворога. - «фашизм».
Отже, для радянської пропаганди того періоду, хоч і були характерні протиріччя між сталінізмом і фашизмом, що призвели до створення образу ворога під назвою «німецький фашизм», але цей образ залишався ще формальним і невизначеним.
Слід наголосити, що радянська плакатна продукція спрямовувалася на ідеологічну боротьбу СРСР із зовнішніми ворогами. Мова плакату мала бути простою і доступною пересічному громадянину, якому не потрібно було довго думати над зображенням, а короткі влучні гасла. приверта.ли увагу населення та запам'ятовувалися. Для ефективнішого впливу художники-плакатисти використовували специфічні художні засоби: силуетні зображення, загальноприйняті, легко зрозумілі символи, співставлення різномасштабних зображень, яскраві фарби, розташування гасел, розмір шрифту тощо. Своєю лаконічною мовою плакат, на відміну від інших пропагандистських засобів, передавав глибину задуму та звернення митця, змушував глядача співпереживати. Зазвичай в друкованій, в тому числі і плакатній продукції, використовувалися досить прості формулювання, повторення, за.кріплення основних і зрозумілих для населення положень: «Усе для фронту, усе для перемоги!», «Україна була і буде радянською». «Слава великому Сталіну - вождю і другу українського народу!» та інші гасла.
Стратегія антифашистської пропаганди у 30-і - на початку 1940-х років була дуже мінлива. Необхідно було постійно бути напоготові та лавірувати між антифашистською темою і поточною політикою, що тривала до початку Великої Вітчизняної війни. Лише з травня 1941 р., після виступу Й. Сталіна на засіданні Військової Ради, розпочалося оформлення нових пропагандистських орієнтирів, з'явилися вказівки про необхідність виховувати радянських людей у дусі «якщо завтра в похід».
Напередодні Великої Вітчизняної війни художник постановник кіностудії «Мосфільм» В. Іванов створив плакатний лист, присвячений Червоній Армії. На ньому були зображені бійці, що йдуть в атаку, наступають танки, проносяться по небу літаки. Над всім цим могутнім цілеспрямованим рухом майорів червоний прапор. Доля цього останнього передвоєнного плаката отримала незвичайне продовження. Плакат «наздогнав» автора на шляху до фронту. На одній із залізничних станцій В. Іванов побачив свій малюнок, але текст на ньому був вже іншим «За Батьківщину, За Честь, За Свободу!».
Зрозуміло, що лише з початком військових дій на німецько-радянському фронті докорінно змінилася політична ситуація «ворог» набув реальних обрисів, й відповідним чином проявився у плакатних зображеннях.
З перших днів плакатисти активізували свою діяльність, створивши низку відомих плакатів. Вже до вечора. 22 червня 1941 Кукринікси (М. Купріянов, П. Крилов, М. Соколов) створили ескіз плаката. «Нещадно розгромимо і знищимо ворога.!», в первинному варіанті багнет червоноармійця пронизував руку Гітлера, плакат звучав як попередження. 24 червня він з'явився на вулицях Москви і був надрукований в газеті «Правда.» з дещо іншим сюжетом - багнет втикали прямо в голову Фюрера.. Таке зображення та вдале поєднання в сюжеті героїчного і сатиричного образів сприяло його запам'ятовуванню.
У червні 1941 р. з'явився плакат О. Кокорекіна. «Смерть фашистській гадині!». В ньому віднайшло вияв тогочасне уявлення про ворога. Останній зображувався у вигляді мерзенного гада у формі свастики, якого пронизує багнетом воїн Червоної армії. Ця робота виконана своєрідним художнім прийомом без фону з використанням тільки чорного і червоного кольорів. Для швидкого відтворення у пресі та друці палітра фарб повинна була бути обмеженою. Інший відомий плакат О. Кокорекіна. «Бий Фашистського Гада!» - варіює описаний вище, але намальований він об'ємніше.

Особливим поштовхом до нових пропагандистських кампаній серед радянського населення стало звернення до народу 3 липня 1941 р. Й. Сталіна. Вже перші його слова: «Дорогі співвітчизники! Брати і сестри!» були схожі не на марксистсько-ленінську ідеологію, а швидше на церковну проповідь в ім'я єдності віруючих і атеїстів в боротьбі з загальним ворогом Радянського Союзу.
Тема боротьби із загарбниками та ненависті до ворога була підхоплена всім арсеналом пропагандистських і просвітницьких засобів. «Ми повинні об'єднатися в одну волю, в одному почутті, в одній думці. - писав 28 липня 1941 р. в «Правді» О. Толстой, - для цього потрібна ненависть. Але не така ненависть, не чорна, яка руйнує душу; але світла, священна ненависть, яка об'єднує і підносить. Ці слова стали підтекстовкою до численних плакатів та листівок серії «Об'єднані священною ненавистю до ворога - йдемо на війну». Існували різноманітні зображення ворога так, псевдореалістичний тип втілився на плакатах В. Корецького.
Німецький солдат поставав як реальна людина, яку можна було зустріти у реальному житті, на плакаті П. Мальцева. «Знищуй фашистів насуші і на морі» (1941 р.) противник зображувався переможеним безпосередньо в бойовій обстановці; при цьому його характеризували «потворні» риси (ніс, обличчя). Тема. ненависті і справедливої відплати звучала. і у віршах, які стли підтекстовкою багатьох плакатів, поетів: К. Симонова, М. Свєтлова, І. Сельвінського. Образ фашиста, «нелюда», людини-перевертня, породженого темними силами капіталізму, який наділявся містичними властивостями, піднімаючи в людях архаїчні, язичницькі пласти свідомості. Ватажки рейху представлялися професійними невдахами в мирному житті, статевими збоченцями, вбивцями і сучасними рабовласниками.
Для підвищення патріотизму радянського народу застосовувалися такі заходи: в армії було скасовано інститут воєнних комісарів, відповідно до історичних традицій російської армії, в Червоній армії створили гвардійські з'єднання, козачі корпуси, суворовські та нахімовські училища, запроваджено нові орденів, які мали імена російських полководців та флотоводців, князів і дворян: «Олександра Невського» (1942 р.), «Кутузова.» та. «Суворова.» (1943 р.), «Рахімова» та. «Ушакова.» (1944 р.). Невдовзі й сам Верховний головнокомандуючий поміняв скромний кітель більшовицького комісара на мундир російського генералісимуса, і це також мало глибоко символічний зміст. Всі ці зміни знайшли вияв у плакатній продукції.
Таким же явним відступом від усталених ідеологічних настанов стала пропаганда антинімецьких настроїв, яка явно суперечила попереднім інтернаціоналістським принципам комуністичної ідеології і викликала нерозуміння антифашистів, особливо німецьких. До того ж патріотизм поєднувався з мотивами панславізму. На початку війни О. Фадєєв звертався до співвітчизників наступними словами: «братам пригнобленим слов'янам» із закликом об'єднатися для розгрому ворога. Один з аргументів був такий: «з нами всі демократичні країни».
Сильні патріотичні почуття визначили особливу творчу тональність та своєрідний ліризм військової літератури. Поняття «батьківщина», «вітчизна.», «товариш» отримали інше наповнення - природне, щире. Відтепер головним ворогом був «німець», «фашист», «гітлерівець». У проваджувані ідеологеми зміщувалися у сферу агітпропу, знаходячи місце у підтекстовках.
Яскравим прикладом зображення ворога в початковий етап війни слугує плакат художника. Валентина Литвиненка «На тобі!.. українського хліба, української сталі...та землі!» (1941 р.), що вийшов тиражем в 20 000 примірників в м. Харкові. Плакат розділено на три однакові блоки над якими напис: «НА ТОБІ!..» В першому блоці зображено в чорній уніформі солдата., що падає і випускає закривавленого багнета з рук. Знизу підтекстовка «українського хліба...» В другому блоці зображена голова Гітлера в німецькій касці зі свастикою та червоним снарядом, що застряг у роті і підписом «Української сталі…». У третьому блоці солдатська могила, де замість хреста палиця з німецькою каскою, на якій сидить чорний ворон. І підпис «..та. землі!» Плакат мав звертатися до патріотичних почуттів українців, мобілізувати їх на боротьбу проти німецької окупації та поневолення.
В радянській практиці використовувалися плакати орієнтовані на вояків армійських частин й на тих, хто перебував у тилу. Ті плакати, що призначалися для фронту, мали героїчну спрямованість (популяризували загальнолюдські цінності, приклади індивідуального героїзму) й сатиричну спрямованість (були покликані показати ворога смішним, а отже довести його недолугість, нікчемність та вразливість перед сильним і рішучим героєм). Плакатна продукція, виготовлена для тилу мала продемонструвати масовий та індивідуальний героїзм людей, які залишилися в тилу, закликали глядачів всіма силами допомогти фронту. Наприклад, на плакаті «Замінимо» була зображена жінка на фоні заводського устаткування. Поглядом, сповненим готовності забезпечити усім необхідним армію, вона супроводжувала радянських військ, що рухалися.
Отже, більшість радянських плакатів воєнного часу несла в собі ідею оборони й захисту. Плакат служив одній, зрозумілій народу і армії, меті - захистити батьківщину та життя своїх близьких від загарбника., ворожість якого щодня підтверджувалася в реальному житті. Створюваний в цій ситуації образ ворога був пов'язаний з конкретною дійсністю, що дозволяло інтерпретувати і загострювати реальні факти в агітаційних цілях.
Ідеологічне навантаження образу «ворога»
Змістовне наповнення політичних плакатів не було сталим упродовж війни, воно змінювалося залежно від ситуації на німецько-радянському фронті. Швидке просування частин Вермахту радянською територію та окупація великої кількості населених пунктів посилили ідеологічне навантаження образу «ворога», доповнивши його рисами «окупанта» й «загарбника» рідної країни. Центральним мотивом цього образу стала змія, яка в російській іконографічній традиції вважається символом нещастя, гріха і зла..

Поряд з образами ворога, що функціонували в символічній, а також в гібридній формах, існували також варіанти анімалістичного зображення ворога, в яких, так само як і в німецькому плакаті, використовувалися насамперед образи хижаків. Як приклад, можна привести плакат В. Клімашина і Н. Жукова. «Бий німецьких звірів! Знищити гітлерівську армію потрібно і повинно» (1943) Однак у всьому корпусі плакатної пропаганди такі варіанти залишалися рідкісними, переважали анімалізації висхідні до мотиву рептилії.
Відчутні зміни в політичному плакаті були пов'язані з перемогами Червоної армії в 1943 і в 1944 рр. Починаючи з 1943 р. художники плакатисти активно почали використовувати позитивні та радісні мотиви, які мали налаштовувати червоноармійців та населення на перемогу. Такі плакати мали зміцнити моральний дух червоноармійця. Серед них відомі: «Слава визволителям України», Д. Шмарінова, «Я чекав тебе, воїнвизволитель» В. Лядягіна, «Дійдемо до Берліна» Л. Голованова, «Вся надія на тебе, червоний воїн!» В. Іванова і О. Бурової. Образ ворога все менше займав місця в плакатній продукції. Основна увага приділялася герою-визволителю та тим, хто його очікував. Відбиття військових успіхів у пропагандистській картині війни швидше протидіяло радикалізації образів ворога. Плакат «Сяючий переможець» 1945 р. не особливо потребував образу ворога. Радянський плакат робив ставку на ідентифікацію з перемагаючою стороною, а не на ефект залякування і посилення агресивного фанатизму.

За роки війни плакат піднявся на новий ідейно-художній рівень
За роки війни плакат піднявся на новий ідейно-художній рівень, став важливою ідеологічною зброєю радянської держави у боротьбі з ворогом. Успішно вирішуючи складні творчі завдання, поставлені часом, плакатисти збагатили цей вид графічного мистецтва в жанровому й стилістичному відношеннях, значно розширили його тематичний «діапазон».



Агітаційне значення плакату у воєнні роки було високим. Пафос, ідейність, ненависть до ворога, патріотизм, турбота про рідних - основні мотиви радянського плакату. Багато з них містили карикатурні чи сатиричні зображення ворога, зооморфне зображення противника з елементами потвори. Також було створено чимало плакатів трагічної тематики. Вони викликали у глядача сум, трагізм, переживання, співчуття. Поширеними образами цих плакатів були діти і жінки, а на другом плані елементи, які нагадували про присутність ворога на рідній землі. В останній період з'явилися життєстверджуючі плакати, які демонстрували переможну ходу Червоної армії територією Радянського Союзу та Європи.
Таким чином, вивчення такого специфічного джерела, як плакат, дозволяє пролити світло на особливості військової пропаганди, взаємного сприйняття, способи конструювання і функції образу ворога



А для закріплення матеріалу, пропоную подивитись фільм - плакат по карикатурах Бориса Єфімова
Урок не впрок


Галушкіна Олена
Made on
Tilda